- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- З художньої літератури прочитала – роман Степана Процюка «Десятий рядок» – люблю інтелектуальну екзистенційну готику . Поезії «Завжди і ніколи» цього ж автора. Оповідання Ольги Деркачової «Повидло з яблук», які виписані з естетикою жіночої харизми. Листування Володимира Винниченка та Розалії Ліфшиць: епістолярний діалог (1911 – 1918) – у цій книзі уже для себе шукала паралелі й дисонанси в історії кохання-некохання(?), у їхній світоглядній системі, у тому, як він впливав на неї, а вона майже фанатично (чи віддано) дозволяла себе змінювати…

З наукової – Чезаре Ломброзо «Жінка-злочинниця і повія» та «Любов у душевнохворих». Історія психіатрії ці бестселери пережила й пішла далі, але з наукового олімпу я б їх все ж не знімалаJ

- Як обираєте книжки для читання?

- Кожна книга, як і людина, з’являється в житті в потрібний момент. Вони самі приходять – я їх не шукаю, і не уникаю – ні людей, ні книг. Одні залишаються і є, а інші зникають зі свідомості, і не завжди згадаю, якими вони були, книги тобто…

- Що можете порадити для читання іншим?

- Треба читати те, що гармоніює з власним внутрішнім світом. Для себе таку harmonia-mentis знаходжу в поезіях Станіслава Вишенського, Василя Герасим’юка, Олега Солов’я; у романах Степана Процюка, Олеся Ульяненка, Євгена Пашковського, Дмитра Білого.